Бердичівська виправна колонія №70 Відгуки

Відгук від щирого серця (і від щирого номера на грудях). Засуджений № К-472/19, стаж — 2 роки 4 місяці, псевдонім у зоні «Пастернак» (бо вірші пишу на серветках з їдальні)Оцінка закладу: ★★★★☆ (4 з 5, бо п’яту зірку забрав за те, що Wi-Fi досі «обіцяють на наступний квартал»)Друзі, якщо ви думаєте, що Бердичівська 70-ка — це суцільний «жах-жах-жах», то ви просто не вмієте шукати позитив. Ось мій ТОП-10 причин, чому тут можна жити (і навіть іноді посміхатися):1. Режимний день — як ідеальний будильник від Бога     Підйом о 6:00. Без кнопки «відкласти на 10 хв». Без «ще п’ять хвилинок, мам». Просто — БАЦ — і ти вже стоїш рівненько. Кардіо на свіжому повітрі щодня, причому безкоштовно.2. Харчування — 5-разове, як у дорогому спа, тільки без авокадо     Каша вівсяна на сніданок — класика жанру. Обід — борщ, де картопля грає головну роль, а м’ясо… ну скажімо так, воно там бувало. Зате порції стабільні. Ніякого «ой, я на дієті, мені половинку».3. Старший інспектор з прав людини — наш особистий стендап-терапевт     Приходить раз на тиждень, питає: «Є скарги? Катують? Принижують?»     Ми такі: «Та ні, все по закону… але от чай у пакетиках закінчився ще в листопаді». Він записує. Серйозно записує. Мабуть, десь у Мін’юсті вже є окрема папка «Чайна криза 70-ї колонії».4. Праця — це не просто робота, це медитація з швейною машинкою     8 годин на день шити білизну для ЗСУ — відчуваєш себе трохи корисним. Плюс бонуси: мозолі на пальцях, як у справжнього геймера після 12-годинного рейду.5. Душ — раз на тиждень, але з душею     Вода тепла (іноді навіть гаряча!). 7 хвилин на людину. Якщо встигнеш намилитися і сполоснутися — ти бог тайм-менеджменту.6. Вечірня перевірка — найкращий ASMR 2025 року     «Прізвище! Ім’я! По батькові!» — шепотом, спокійно, монотонно… Через 3–4 місяці починаєш засипати ще до того, як дійдуть до твоєї літери.7. Колектив — збірна солянка світу     Від ІТ-шників, які тут «за крипту сидять», до дядьків, які досі вважають, що «Вконтакті» — це прогресивна мережа. Розмови — від квантової фізики до рецептів самогону з картопляних очисток.8. Книжки в бібліотеці — безкоштовно, але вибір… специфічний     Донцова — 47 примірників, Коельо — 3, кримінальне процесуальне законодавство — 12 (з автографами попередніх поколінь).9. Побачення — як побачення з Netflix, тільки без автопрокрутки     3 години раз на 2 місяці. Сидиш, дивишся в очі, розумієш, що раніше не вмів по-справжньому слухати. Сльози, обійми через стіл, потім «час вийшов». І ти такий: «Серйозно? А я тільки розігнався розповідати про борщ…»10. Найголовніше — тут реально вчишся цінувати дрібниці     Сонце вранці крізь ґрати. Кава з автомата за 8 грн. Коли сусід по камері перестав храпіти о 4-й ночі. Коли в їдальні дали два шматки хліба замість одного. Це все — свято.Підсумок:  Бердичівська 70-ка — це не курорт. Але це й не пекло. Це просто дуже суворий, дуже чесний і дуже довгий курс «як стати людиною 2.0».P.S. Якщо хтось із майбутніх постояльців читає — беріть із собою нормальні шкарпетки. Це тут найцінніша валюта після сигарет.З повагою та легкою іронією,  Пастернак (він же К-472/19)  Бердичів, зона №70, сектор №4, від щирого серця